1 718
4 Лютого, 2018
Привіт! З задоволенням продовжую тему натхнення на блозі “Пошуршимо?“.
Перша частина цієї теми була присвячена моєму 100% переконанню в тому, що натхнення не потрібно чекати, за ним потрібно бігати з палицею (читайте більше тут>>>)
Я дуже рада, що мої читачі погоджуються з тим, що немає чого чекати на гарний настрій, натхнення чи щастя. Потрібно щоденно працювати над своїми реакціями і сприйняттям, над своєю чутливістю до краси навколо і над тим, що в тебе голові.
Щастя в голові і тільки ти можеш його або активізувати і сяяти, або ж заглушити і страждати.
Це не пусті для мене слова, це слова, які в свій час змінили моє ставлення до усього, що відбувається в моєму житті. Просто в один прекрасний момент я зрозуміла, що в кожну хвилину свого життя я чимось незадоволена.
Маючи неймовірну першу роботу в стартапі Indposhiv, де я самостверджувалася як людина і підприємець, я не думала про те, як мені пощастило:) Звісно ні, я не думала, який класних людей зустріла і як круто, що в свої 20 років я маю таку роботу мрії. Ні, я думала про те, що мені не вистачає часу ні на що інше, що я втомилася і що це не моє:(
Поїхавши потім навчатися в Індонезію, ейфорії вистачило всього на кілька місяців. Потім я не думала, як круто, що я виграла стипендію, який цікавий досвід в моєму житті. Я сиділа на райських пляжах на Гілі чи Балі, гуляла по Сингапуру чи Куала-Лумпуру і думала, яка ж я невизначена в житті і як я не знаю, що мені робити далі (читаючи тексти, майте на увазі, що вони писалися 7 років тому:)
Після того я вирішила, що я вже достатньо поподорожувала і поїхала на волонтерство в театр в Болгарії. Звучить крейзі, я знаю:) Мені тоді саме цього і потрібно було: чогось незвичайного, цікавого і того, що розширюэ горизонти. І скажу чесно, працюючи над тим, щоб виграти конкурс і поїхати по програмі EVS я була щаслива, але пробувши там 3 місяці, я знову почала концентруватися на негативних елементах
Потім було багато всього, і живучи 2 роки в Празі, я раділа від того, що я потихеньку здійснюю свої мрії, та все ж умудрялася думати про те, чому мені погано далеко від дому, чому я не на піку свого натхнення і чому все так, а не інакше.
Тепер я у Львові, щаслива і натхненна, і тим не менше маю моменти, коли мене переповнюють тривоги, думки про те, як би могло бути і т.д.
Наше життя – це постійний рух від однієї цілі до іншої, у нас постійно є очікування, є мрії, є результат і висновки. В голові завжди буде картинка, як могло бути краще. ЗАВЖДИ!
Але це не означає, що момент ЗАРАЗ не такий прекрасний. Нехай з усіма своїми недосконалостями, можливо, не зовсім так, як уявлялося… але він є і тільки він зараз справжній.
І чим далі, тим більше я переконуюся в тому, що єдине, що відрізняє щасливих і нещасливих людей – це призма бачення. Ні в кого немає ідеального життя, але є схильніть помічати і концентруватися на всьому хорошому, що є в житті, або на всьому поганому.
Тобто, фактично твоє щастя залежить від того, як ти вмієш його помічати в найменших проявах. Уявляєш? Для мене це життєзмінююче відкриття, я цьому тільки потихеньку вчуся і згодом поділюся результатами своїх самовиховань:)
P.S. Я готую третю частину публікацій про натхнення та проекти // ідеї //книги // людей, що надихають мене.
P.P.S Лови трішки натхнення в нашому лютневому супер міксі зі знижкою всього за 69 грн>>>
Читайте також
Майстер-класи, що допоможуть пережити війну