Стівен Кові та найскладніша книжка в моєму житті… (Частина 2)

Привіт, друзі. А ми рухаємося далі та розглянемо 4 з  7-ми звичок найефективніших людей Стівена Кові (паперова>>>електронна>>>>).  В Частині 1 ми говорили про  перші три звички: проактивність, орієнтація на мету та пріоритезація. (Читайте більше тут>>>)Сьогодні ж  будемо говорити про взаємодію з людьми, способи мислення, розуміння, синергію та відпочинок.

7 звичок надзвичайно ефективних людей, які визначив Стівен Кові

  1. Будь проактивним
  2. Починай з думкою про мету
  3. Насамперед – найважливіше
  4. Мислення за принципом “виграш/виграш”
  5. Спочатку зрозумій сам, потім шукай розуміння
  6. Створюй синергію
  7. Гостри пилку

Звичка 4

Мислення за принципом “виграш/виграш”

* Мислення за принципом «виграш/виграш» — це навичка міжособистісного лідерства. Вона вимагає застосовувати в спілкуванні з людьми всі унікальні людські здатності: самосвідомість, уяву, совість та вільну волю, а також задіює взаємне навчання, взаємний вплив і взаємну користь. Щоб здобути взаємну користь, потрібні велика відвага й чуйність, а надто якщо ми спілкуємося з людьми, у яких глибоко вкорінений сценарій «виграш/програш».

Ось чому ця навичка містить принципи міжособистісного лідерства. Ефективне міжособистісне лідерство вимагає концепції, проактивної ініціативи та спокійної впевненості, орієнтованості, мудрості й сили, що походять від особистого лідерства, яке базується на принципах.


*П’ять аспектів пов’язані між собою.

Характер — це фундамент принципу «виграш/виграш», і все інше спирається на нього. Найважливішими для парадигми «виграш/виграш» є три риси характеру.

Цілісність. Ми вже дали визначення цілісності як якості, що визначає цінність нашої особистості. Розвивати й підтримувати цілісність характеру нам допомагають ЗВИЧКИ 1, 2, 3. Чітко визначаючи свої цінності й проактивно організуючи життя таким чином, щоб воно базувалося на них, ми розвиваємо самосвідомість і вільну волю, коли даємо серйозні обіцянки та дотримуємося їх. Годі сподіватися «виграшу» в житті, якщо ми по суті навіть не знаємо, чим насправді цей «виграш» є: що саме узгоджується з нашими глибинними цінностями. А якщо ми не здатні брати на себе зобов’язання й дотримуватися їх перед собою та іншими людьми, то наші зобов’язання втрачають сенс. Ми знаємо це самі, інші теж це знають. Люди відчувають нещирість і насторожуються. Без фундаментальної довіри «виграш/виграш» стає неефективною поверховою технікою. Наріжним каменем цього фундаменту й виступає цілісність.

Зрілість. Зрілість — це баланс між хоробрістю й розважливістю. Уперше таку дефініцію зрілості я почув від видатного професора Гренда Саксеняна, який викладав курс «Контроль» у Гарвардській школі бізнесу. Він дав нам найкраще, найпростіше, найпрактичніше і водночас найглибше визначення емоційної зрілості з усіх, які мені доводилося чути, — «здатність висловлювати власні почуття й переконання, зважаючи на думки й почуття інших». Цей критерій Гренд Саксенян розробив за роки історичних і безпосередніх польових досліджень під час написання докторської дисертації. Згодом він виклав результати оригінального дослідження з докладною аргументацією й пропозиціями щодо практичного застосування в статті, опублікованій у «Harvard Business Review». Грендове вживання слова «зрілість» є експериментальним і допоміжним для нашого дослідження, проте воно відрізняється за значенням від ужитого в «Континуумі зрілості», оскільки тут акцент зроблено на процесі зростання й поступу від залежності та незалежності до взаємозалежності


* Ментальність нестачі

У більшості людей глибоко вкорінений сценарій, який я називаю «ментальністю нестачі». Вони бачать життя таким, наче в ньому всього має вистачати лише для них, неначе в реальності існує лише один пиріг. І якщо комусь дістався більший шматок пирога, це означатиме, що решта отримає менше. «Ментальність нестачі» — це нульова життєва парадигма. Людям із ментальністю нестачі дуже важко визнати за кимось іншим право на впливовість, силу й достаток — навіть за тим, хто їм допомагав. Також їм страшенно важко щиро порадіти за чиїсь успіхи (навіть — а іноді й особливо — коли йдеться про членів їхньої родини, близьких друзів чи колег). Коли хтось інший отримує особливе визнання, неочікуваний прибуток чи досягає видатних успіхів, у таких людей виникає відчуття, наче в них забрали те, що належить їм самим.

На словах вони можуть порадіти чужому успіху, та в душі їх гризтимуть заздрощі. Їхня самооцінка залежить від порівняння з кимось, і чийсь успіх до певної міри означатиме їхню невдачу. Відмінниками можуть бути лише декілька студентів, лише одна людина може бути «номером один». «Виграти» означає просто «здолати».

Дуже часто люди з ментальністю нестачі плекають потаємні надії, що інші зазнають нещасть (не якихось жахливих, а помірних нещасть, які вкажуть їм на «їхнє місце»). Вони завжди порівнюють, завжди змагаються. Вони витрачають сили на те, щоб володіти речами чи іншими людьми, це підвищує їхню самооцінку.

Вони хочуть, щоб інші люди були такими, як їм хочеться. Вони часто воліють їх клонувати й оточують себе «так»-людьми — людьми, які не становитимуть для них конкуренції, людьми, які будуть слабшими за них.


Звичка 5

Спочатку зрозумій сам, потім шукай розуміння

*«Задоволені потреби не мотивують». До дії спонукають лише незадоволені потреби. А після фізичного виживання найбільша потреба людини — виживання психологічне: щоб тебе розуміли, підтримували, позитивно оцінювали, цінували.

*Навчаючись по-справжньому уважно слухати людей, ви відкриєте для себе величезні розбіжності в сприйнятті. Ви також почнете брати до уваги вплив цих відмінностей у випадках, коли люди намагаються працювати разом у ситуаціях взаємозалежності.

*Намагайтеся спершу зрозуміти людину самі. Перш ніж обговорювати проблеми, перш ніж оцінювати й приписувати ліки, перш ніж представляти свої ідеї — постарайтеся зрозуміти. Це могутня звичка ефективної взаємозалежності. Коли ми по-справжньому глибоко розуміємо одне одного, то відчиняємо двері для креативних рішень і третьої альтернативи.

Наші відмінності більше не чинять перепон у спілкуванні й поступі, навпаки — вони стають стартовим майданчиком для синергії.


Звичка 6

Створюй синергію

*Проблема полягає в тому, що надзвичайно залежні люди намагаються досягти успіху у взаємозалежній реальності. Вони або залежні, або позичають силу у свого владного становища і прагнуть реалізувати сценарій «виграш/програш», або вони залежать від того, щоб інші їх любили, і живуть за парадигмою «програш/виграш». Вони можуть говорити за технікою «виграш/виграш», але слухати насправді не хочуть — вони хочуть маніпулювати. А в такому середовищі синергія не розвивається.

*Невпевнені люди вважають, що вся реальність повинна підкорюватися їхнім парадигмам. У них велика потреба клонувати інших, різьбити їх за власним шаблоном. Вони не розуміють, що, власне, сила стосунків і полягає в тому, щоб мати іншу точку зору.

Однаковість — це не відкритість, одноманітність — не єдність. Єдність — це доповнюваність, а не однаковість. Однаковість не творча… і нудна. Квінтесенція синергії в тому, щоб цінувати розбіжності.

*Цінування відмінностей (розумових, чуттєвих, психологічних) — це сутність синергії. А ключ до такого цінування — зрозуміти, що всі люди бачать світ не таким, яким він є, а таким, якими вони самі є.

*Ви можете підтримувати синергію в собі, навіть якщо обставини для цього дуже несприятливі. Не сприймайте обрáзи на свій рахунок. Уникайте негативної енергії, шукайте в інших людях щось хороше й використовуйте це добро (навіть якщо воно не вписується у ваше розуміння) для того, щоб удосконалити своє бачення й розширити перспективу. У ситуаціях взаємозалежності ви можете виявляти сміливість, щоб бути відкритими, висловлювати свої думки, почуття, ділитися досвідом таким чином, щоб інші люди теж відчули стимул відкритися вам.

Звичка 7

Оновлення

*Я зрозумів, що коли твої прагнення хибні, ніщо не буде правильним. Байдуже, хто ти: листоноша, перукар, страховий агент чи домогосподарка. Поки ти відчуваєш, що служиш іншим людям, ти добре даєш раду життю. Та якщо тебе хвилюватиме лише твоя особа, усе піде шкереберть. Це закон, так само неспростовний, як земне тяжіння».

*Звідки походить природна впевненість? Її породжує не те, що люди думають про нас чи як вони до нас ставляться. Її породжують не ті сценарії, якими вони нас наділяють, не обставини нашого життя й не наше становище. Вона походить зсередини. Походить від точних парадигм і правильних принципів, глибоко вкорінених у нашій свідомості й душі, від внутрішньо-зовнішньої узгодженості, від цілісного життя, у якому наші щоденні звички віддзеркалюють наші найважливіші цінності. Я вважаю, що цілісне життя — найбільш фундаментальне джерело позитивної самооцінки. Я не погоджуюся з популярною літературою про успіх, яка стверджує, що самоповага є результатом способу мислення, настанов, що ви можете навіяти собі душевний спокій.

Душевний спокій настає, коли ваше життя протікає в гармонії з істинними принципами та цінностями — іншого способу не існує.

*Зміни (справжні зміни) приходять зсередини. Зривати листя, міняючи поведінку й настанови за допомогою швидких методів етики особистості, не достатньо. Для змін потрібно рубати під корінь — міняти канву нашого мислення, фундаментальні, основоположні парадигми, що визначають наш характер і створюють той об’єктив, крізь який ми бачимо світ.


Отака глибока і важлива книга, незважаючи на те, що така складна і концентрована. Особисто моя думка в тому, що це книга, яка має бути на часі. Тобто, якщо ви відчуваєте, що ще зарано, то непотрібно себе мучити. Прийде час і ви зрозумієте, що тут і зараз правильний момент.

Як гадаєте? Що вам найбільше сподобалося? Що зачепило? 

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Leave a Reply

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram