Стівен Кові та найскладніша книжка в моєму житті… (Частина 1)

Привіт! Ух, я не тільки дочитала цю книгу, а і добралася до її огляду. Скажу відверто, це найскладніша книга в моєму житті. Її читання розтягнулося на більше ніж на 4 місяці, а це в моєму випадку дуже і дуже довго. Я брала її з собою в Україну, Італію та возила по Чехії – і все безуспішно.

Між такими характеристиками як дуже важлива, грунтовна, практична, актуальна, глибока, ціннісна і нереально крута книга (паперова>>>електронна>>>>), я можу виділити і причину такої важкої читабельності: КОНЦЕНТРОВАНА! В ній сконцентровано стільки важливої інформації, що мені довелося виділяти маркером півкниги, робити перерви після години читання тощо. Навіть змушена розділити її огляд на два частини:))

7 звичок надзвичайно ефективних людей, які визначив Стівен Кові

  1. Будь проактивним
  2. Починай з думкою про мету
  3. Насамперед – найважливіше
  4. Мислення за принципом “виграш/виграш”
  5. Спочатку зрозумій сам, потім шукай розуміння
  6. Створюй синергію
  7. Гостри пилку

dsc_0382

Весь матеріал подано дуже комплексно і так, що витягати вирвані фрази немає сенсу. Проте, я подумала, що вам буде цікаво прочитати те, що мене зачепило і визначити, чи близькі вам такі твердження і чи хочете ви почитати детальніше. Отож, далі цитати.


Очевидно, що незалежність – це набагато більш зрілий стан, ніж залежність. Незалежність сама по собі є великим досягненням для людини. Великим, та не найбільшим.

Залежним людям потрібні інші, щоб отримати те, що вони хочуть.

Проблема залежності пов’язана з особистою зрілістю, для якої обставини відіграють мізерну роль. Навіть за сприятливих обставин незрілість і залежність часто домінують.

Взаємозалежність – це вибір, доступний лише незалежним людям.

Приватні (особисті) перемоги передують публічним. Цей процес не можна повернути назад так само, як не можна зібрати врожай до того, як засієш поле. Він іде зсередини.

Нікого не можна примусити змінитися. Кожен із нас охороняє браму змін, яка відчиняється лише зсередини. Браму ж іншого ми відчинити не зможемо – ні аргументами розуму, ні засобами почуттів (Мерилін Фергюсон)


listochokЗвичка 1

Будь проактивним

«Люди поділяються на реактивних (від слова «реакція») і проактивних. Реактивні люди часто піддаються впливу матеріального середовища. Якщо погода хороша, вони почуваються добре. Якщо ні, це впливає на їхній настрій і працездатність. Проактивні ж люди носять свою погоду із собою. Їм байдуже, світить сонце чи йде дощ. Вони керуються цінностями, а якщо їхня цінність – добре працювати, то для них не важливо, чи сприяє цьому погода. Так само щодо соціального середовища. Якщо інші ставляться до реактивних людей добре, вони почуваються добре, у протилежному ж випадку вони займають оборонну позицію та дозволяють слабостям інших керувати собою.» Читайте також на цю тему тут.

Насправді найважчі події нашого життя й стають тим горнилом, у якому загартовується характер і розвивається сила давати раду непростим обставинам у майбутньому, підтримувати інших.

Люди впевнено приймають парадигму власної детермінованості й самі надають докази, які це підтверджують. Вони дедалі сильніше почуваються жертвами, які не можуть контролювати ні себе, ні своє життя, ні долю. Вони перекладають провину за своє становище на зовнішні сили – інших людей і обставини.

“Проактивний підхід до помилок полягає в тому, щоб одразу їх визнавати, виправляти й учитися на них. Це в буквальному сенсі перетворює провал на успіх. “Успіх, – сказав колись засновник ІВМ Ті-Джей Вотсон, – лежить на протилежному кінці до провалу”.

Та не визнати помилки, не виправити її й не вчитися на ній – це вже помилка іншого порядку. Найчастіше це приводить людину на шлях самообману, самовиправдання, до пошуків раціонального пояснення своїм учинкам (раціональному обману) перед собою та іншими. Ця друга помилка – маскування і прикриття – підсилює першу, надаючи ій непропорційно великої ваги, і спричиняє значно глибші травми особистості.

Найбільшого болю нам завдає не те, що роблять інші, і навіть не наші власні помилки, а наша реакція на них. Бігати за отруйною змією, яка нас ужалила, – означає лише розганяти отруту по всьому організму. Набагато краще одразу ж вжити заходів, що видалити з рани отруту.

Наша реакція на будь-яку помилку впливає на якість подальшого життя. Дуже важливо одразу ж визнавати та виправляти наші помилки, що вони не мали влади на наступним моментом, а ми могли знову керувати своїм життям.”

listochokЗвичка 2 

Починай з думкою про мету

Як змінюється наше життя, коли ми нарешті усвідомлюється, що саме має для нас найбільшу вагу і, утримуючи цю картинку перед внутрішнім зором, щодня скеровуємо себе на те, щоб жити й робити лише найважливіше. Якщо драбину притулено не до тієї стіни, кожен наш крок лише наближатиме нас до хибної мети. Ми можемо бути дуже заклопотаними, наша діяльність може навіть давати чималі плоди, проте справді ефективною вона стале лише тоді, коли ми починаємо все з думкою про мету.

Якщо ми не розвиваємо власної самосвідомості й не беремо на себе відповідальності за перше творіння у своєму житті, то даємо іншим людям та обставинам за межами нашого кола впливу змогу формувати наше життя поза нашим вибором, без нашої участі. Ми пасивно живемо за сценаріями, нав’язаними нам сім’єю, колегами, планами інших людей, тиском обставин, сценаріями з часів юності, навчання, програмами середовища.

Керування — це ефективність сходження драбиною успіху, а лідерство визначає, чи на правильну стіну спирається та драбина. Швидко збагнути різницю між цими поняттями допоможе така вправа. Уявіть групу підлеглих, які продираються крізь джунґлі з мачете в руках. Вони виконавці, вони розв’язують проблеми. Вони пробиваються крізь хащі, вирубуючи їх. За ними йдуть керівники — гострять мачете, пишуть виробничі інструкції, придумують програми розвитку м’язів, запроваджують новітні технології й складають робочі графіки та програми корекції для тих, хто орудує мачете. А лідер — це той, хто видереться на найвище дерево, окине оком ландшафт і закричить: «Не ті джунґлі!»

Ще більше нам бракує лідерства в житті загалом. Ми дбаємо про те, щоб результативно ним керувати, встановлюємо собі цілі й досягаємо їх, не з’ясувавши для себе як слід, що для нас важливо, що має цінність.

listochokЗвичка 3

Насамперед – найважливіше

Той ступінь, до якого ми розвинемо вільну волю в буденному житті, залежатиме від цілісності нашої особистості. Цілісність — це по суті та цінність, яку ми приписуємо собі. Це наша здатність давати обіцянки собі й дотримуватися їх, щоб слова не розходилися з ділом. Це честь у власних очах, фундаментальна складова етики характеру, квінтесенція проактивного зростання.

Ефективне керування — це розставляння пріоритетів. Лідерство визначає, якими є ці пріоритети, а керування розставляє їх по місцях: від найважливішого до найменш важливого, — щодня й щохвилини. Керування — це дисципліна, виконання поставлених завдань.

До успіху приводить не важка праця, не удача і не вміння спілкуватися з людьми (хоча всі ці чинники теж важливі). Один фактор, що червоною ниткою проходить крізь усі інші, є сутністю ЗВИЧКИ 3 — уміння розставляти пріоритети, спершу робити найважливіше. «Успішна людина має звичку робити те, чого невдахи робити не люблять, — відзначив І. М. Ґрей. — Успішним людям теж не обов’язково подобається це робити, проте вони підпорядковують почуття своєму завданню».

«Так» чи «ні» ми кажемо справам щодня й по багато разів на день. А силу й мудрість приймати ефективні рішення щодо того, чи погодитися, чи відмовитися, дає зосередженість на правильних принципах і нашій особистій місії.

Лідерство передує керуванню. Те, на що ви витрачаєте час, — це результат того, яким ви бачите свій час і якими насправді бачите свої пріоритети.

Матриця тайм-менеджменту – ідеальний інструмент планування через призму пріоритетів (якщо вірити автору:)

Стівен Кові дослідив, що більшість  дійсно серйозних завдань відноситься до Категорії 2, і оскільки вони не дуже термінові (хоч і при цьому важливі) ми постійно їх відкладаємо. А замість того виконуємо термінові, але не дуже важливі завдання, які не приносять ніякого результату. Тому і з’являється відчуття “білки в колесі” без конкретного результату.

При цьому, автор наголошує наступне, щодо розподілу ваших справ: 

  • Сектор 1 – терміново і важливо  – виконати негайно
  • Сектор 2 – важливо, але нетерміново – запланувати на пізніше, але виконати
  • Сектор 3 – неважливо, але терміново – можна делегувати
  • Сектор 4 – нетерміново і неважливо – завдання чи рішення, які можна не виконувати взагалі

І що ви про все це думаєте? Які враження? Далі буде! 

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

5 thoughts on “Стівен Кові та найскладніша книжка в моєму житті… (Частина 1)

  1. Добрий вечір, Яно. Автор пише, що практикує таке планування на тиждень, як усереднений часовий відрізок. Я також пробую на тиждень і на місяць:)

Leave a Reply

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram