Родові сценарії: нав’язана доля чи корисний ресурс? Частина I

Авторка статті:
Мар’яна Пушкарук,
учасниця спільноти
“Пошуршимо?”

Привіт! Сьогодні шуршимо на глибоку й водночас складу тему – родові сценарії й програми. Чому ми повторюємо стиль життя своєї мами? Чому в певних ситуаціях у нашій голові чути голос тата? Добре це чи погано?
Це перша стаття, де ми розберемо матчастину 🙂 Наступного тижня очікуйте другу частину з практичними порадами.

Все почалося з подкасту Опри Вінфрі, в якому йшлося про те, що певною мірою наш рід визначає нашу сутність: те, ким ми є і у що віримо, частково формує наше ставлення до життя, світу і самих себе.

Спершу я не сприйняла серйозно почуте, але пізніше, коли почала читати пости у фейсбуці психотерапевтки Уляни Андрусів про вплив родових сценаріїв на наше життя, почала більше замислюватися над ідеєю дослідити психологію свого роду. Потім я пройшла дві онлайн-програми, у якій аналізувала свій родовий спадок і все закінчилося тим, що зараз я дописую книгу про свій родовід.

Які асоціації з’являються у вас, коли чуєте слово «спадок»?

У мене, наприклад, скриня із хустками-павунками, вишитими рушниками і веретами. Це тому, що у нас вдома є така від моєї прабабусі і прадідуся. Але попри матеріальні речі, котрі в кожній родині передаються від покоління до покоління, є ще й духовні цінності, які прижилися в родині. Це ментальні установки, котрі можуть бути так глибоко закорінені у нашій підсвідомості, що ми, іноді, навіть не зауважуємо того впливу, який вони мають на наше життя.

Процес саморозвитку, на мою думку, невіддільний від аналізу переконань, котрі формують спосіб мислення. А багато переконань, сформувалися у сім’ї і впливають на вибори і рішення, котрі приймаємо.

Який спосіб мислення ми отримуємо у спадок від наших рідних?

Це окремі риси нашого характеру, дозволи і заборони у різних життєвих сферах, установки, родові сценарії і програми, спосіб реагування на різні ситуації, врешті-решт наші цінності, на основі яких ми думаємо, діємо і які часто переростають у деструктивні родові сценарії

Родові сценарії – це схожі життєві ситуації, які повторюються із покоління у покоління, засвоюються підсвідомо і програються доти, доки не будуть вирішені.

Наприклад, проблеми із різного роду залежностями, програма виживання, ситуація із професійною реалізацією, сюди також входить концепція створення власної сім’ї: хто які ролі відіграє, як ставиться до свого партнера/-ки в шлюбі.
Родові сценарії, найчастіше, передаються від батьків до дітей, іноді – від бабусів, дідусів, якщо вони безпосередньо виховують дитину або часто проводять із нею багато часу.

Американський психотерапевт Клод Штайнер у своїй книзі «Сценарії життя людей» виокремлює три родові сценарії: «брак радості», «брак любові» і «брак розуму». Під кожним сценарієм прихований ряд заборон, які несвідомо нам передали батьки.

Сценарій «брак радості» передається забороною відчувати потреби свого тіла. Як наслідок – втрачається контакт зі своєю тілесністю, а також здатність відчувати емоції, що добре, а що погано для тіла. Оскільки зв’язок втрачено, для того, щоб хоч якось почути своє тіло людина “в’язне” у залежностях, як наприклад, алкоголь чи наркотики і навіть, менш очевидні на кшталт кави, цигарок, солодощів, снодійного.
Ймовірно, що хтось в роду, а швидше за все це хтось із батьків не дозволяв собі висловлювати справжні емоції, пригнічував їх у собі через різні причини. Людина, котра проживає цей сценарій в дитинстві не отримувала достатньо фізичного контакту з батьками, дотиків, обіймів, погладжувань по голівці.

Сценарій «брак любові» проявляється тоді, коли дитина недоотримала знаків любові у дитинстві: не відчувала себе любленою, бажаною і потрібною у сім’ї. Таке ставлення переходить у несвідомі установки: «я не гідний любові» або «мене ніхто не любить». І, як наслідок – люди не вміють приймати любов і проявляти її. І тому відбувається перекос у розумінні того як правильно будувати стосунки. Даний сценарій може також реалізуватися у людей, в роду котрих були розлучення, зради, нещасливі шлюби і тривожними сигналами даватися взнаки у житті дорослої людини.

Сценарій «брак розуму» проявляється у людей, в дитинстві яких присікалася логіка дитини, наприклад, спершу говорилося одне, а потім – зовсім протилежне, бо так було вигідніше батькам, котрі не вміли визнати свої помилки і просити вибачення. Така дитина виростає невпевненою, нездатною покладатися на себе, довіряти собі, не вміє використовувати свій розум, не має сили волі, є нерішучою і тому легко піддається під вплив інших. Крайні форми вираження цього стану – це психічні розлади, коли людина боїться, що збожеволіє, не витримає психічно важких емоційних потрясінь.

Зазвичай, у житті кожної людини проявляється той чи інший сценарій, один з яких може проявлятися найпомітніше. Але найголовніше це те, що ми здатні змінювати наші життєві сценарії. Ось що про це пише Штайнер:

Люди можуть опрацювати заборони, атрибути та рішення з раннього дитинства, які впливають на їхні здібності любити, повністю відчувати своє тіло, а також взаємодіяти зі світом та контролювати цей процес,— і в такий спосіб звільнитися від гніту цих сценаріїв


Переконання в нашому житті

Родові програми – неусвідомлені завдання, які ми отримали від попередніх поколінь, наша місія в роді. Дуже часто вони виражаються в певних установках, в котрих приховані як заборони, так і дозволи.

Які установки бувають?
  • сімейнні цінності: головне – добре вийти заміж (в пріоритеті – заміжжя дівчини, відкидання реалізації інших сфер життя); найважливіше – діти (заборона на реалізацію в інших сферах); всі чоловіки зраджують (виправдання зради чоловіка, роблячи це загальною рисою статі, може ховатися навіть дозвіл на зраду);
  • до інших людей: стара українська приказка “ласе теля дві мами ссе” (заборона бути чесним, корисливим, неправдомовним); наглість – друге щастя (заборона чесним шляхом домагатися свого);
  • здоров’я, краса і тіло: краще бути щасливою, ніж красивою (догляду за собою, відвідування салонів краси);
  • матеріальне благополуччя: гроші вирішують все (в пріоритеті – фінансовий достаток, ніж скажімо, знання і мудрість, тут також може ховатися заборона займатися тим, що не приносить великих статків, хоч і подобається); бідна, але гідна (заборона бути і багатою, і гідною людиною так, ніби це несумісні поняття);
  • робота: кар’єра – для чоловіка, материнство – це кар’єра для жінки (заборона розвитку кар’єри жінки, визначення її ролі у сім’ї).

Я впевнена, якщо спробуєте згадати що вам говорили вдома, то назбираєте добрячу жменю як обмежуючих, так і ресурсних установок.
Але, варто пам’ятати, що за кожною установкою стоїть конкретна цінність, тому варто їх аналізувати спираючись на це твердження і ставити собі питання: приймаю свідомо я цю цінність чи ні?
Хочу закінчити першу частину цієї статті словами Стівена Р. Кові, які мені дуже подобаються:

Я переконаний, що ми можемо писати власні сценарії і жити за ними краще, ніж це усвідомлює більшість людей. Також я розумію яку ціну ми мусимо за це заплатити. Це – боротьба. Вона включає у себе цілісне життя, що починається з надання та дотримання обіцянок, аж доки вся особистість людини, яка включає відчуття, мислення, почуття та інтуїцію перестане жити у стані конфлікту.

Ставте + у коментарях, якщо очікуєте продовження цієї теми.

Хочете розібратися у стосунках, навчитися успішній взаємодії з людьми? Вам допоможе майстер-клас “СТОСУНКИ”. Придбати запис МК>>>

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram