Хронічно нещаслива. Як звільнитися від синдрому втрачених можливостей?


Авторка статті
 Махнюк Анастасія ,
SMM-спеціалістка й редакторка блогу “Пошуршимо?”

Привіт, друзі! Сьогодні шуршимо про стан, що сіє сумніви, тривогу й краде радість теперішнього моменту.

Застерігаю на старті: це не історія про дівчину, якій вдалося поставити жирну крапку в боротьбі із синдромом втрачених можливостей. Час від часу зі мною трапляються всілякі жалі, але є і значні успіхи, ситуації, де я не піддаюсь цьому стану.

Тому ділюся своїм досвідом, роздумами, висновками й словами, що допомагають мені в непрості моменти. Сподіваюсь ця стаття додасть вам душевного спокою і допоможе організувати життя в балансі.

Що таке СВМ?

Синдром втрачених можливостей (СВМ) – це нав’язливий страх, що ви пропускаєте щось значуще і важливе у своєму житті. Він має такі ознаки: тривога, страх, напруга, бажання бути всюди водночас, почуття меншовартості, жаль за прийняті рішення, заздрість.

СВМ проявляється у почутті провини і жалю за минулим (відчуття, що втратив щось важливе) і в тривозі щодо майбутнього (страх, що пропустиш дещо значуще через теперішній вибір).
Задоволеність дійсним станом речей, почуття власної цінності, впевненість у рішеннях є невловимими. Бо як тільки влучив у ціль, тут як тут підкрадаються порівняння й сумніви, починаєш фантазувати, а якби все склалося в іншому варіанті.

Для себе я визначаю СВМ на 2-ох рівнях:

– Мікро, це стосуються буденних й дріб’язкових справ. Наприклад, нав’язливе перевіряння поштової скриньки і месенджерів, безкінечні вагання піти на шашлик з друзями чи поїхати з коханим в музей, замовити капучино або імбирний чай, купувати цю сукню чи ось цю? І зробивши свій вибір, постійно думати, а що відбувається в місці, куди я не пішла, а може, там краще/веселіше? А може, той інший напій більше смакує?
– Макро, стосується життєво важливих рішень. Це про вибір професії, місця роботи, партнера, сімейного статусу, місця проживання. Це ситуації на кшталт: я розвиваю свою кар’єру, фокусуюсь на професійному рості, але тут погляд перемикається на дівчину А, в якої сім’я і діти. З’являється страх, що я вкладаюсь «не туди», заздрість що через своє теперішнє я втрачаю можливість мати/розбудовувати сімейні стосунки, не маю того, що є в дівчини А.

І на якому б рівні не зловили СВМ, спільне одне: ми нещасливі / незадоволені зараз, сповнені жалю про минуле й тривоги за майбутнє.

Із ситуаціями мікрорівня я плюс-мінус навчилася справлятися, а от макрорівень мене турбує, тому його і беру за фокус у статті.

Як виникає СВМ?

Для себе я виокремила ситуації, що провокують або є каталізатором до виникнення СВМ. На перший погляд вони не завжди прямо пов’язані, але якщо докопатися до кореня, розумієш звідки проростає цей синдром.


– Покоління моментальної винагороди. Це хвороба нашого часу – нав’язливе бажання (чи навіть переконання) отримати одразу все: визнання, славу, статус, гроші, сім’ю і далі за списком :-)). Багатьом з нас бракує терпіння пройти шлях зростання, коли ти поступово пожинаєш плоди своєї праці. Нам недостатньо отримати щось одне, гнітить думка, що досягнення інших цілей є справою часу.


Неможливо мати все й одразу, але можна все у різні періоди свого життя.


– Стереотипи і внутрішні дедлайни. Усі ці «ВУЗ-робота-шлюб-щастя», «вийти заміж до віку X», «народити дитину до Y віку», «почати бізнес на етапі Z». А коли щось пішло не за планом або в іншій послідовності? Починаєш фантазувати “а що якщо б”і схлипувати в хустинку, а потім витікає наступний пункт.


Важливо не знецінювати те, що ми робимо. Не плутайте життєву ціль і прагнення в розвитку кар’єри.

– Порівняння та самоцінність. Зізнаюсь, грішу цим частіше усього. Бо ось ця дівчина з інстаграму вже має свій інфобізнес, реалізована й успішна, а я де? А якщо ця інстадіва молодша за віком, то це розмазує мене по стіні. Хворобливо думаєш, от якби у той період життя я обрала це замість ось цього, то була б як вона, ех промахала я свій шанс.
В порівняннях з кимось іншим, ми зациклюємось на тому, чого нам бракує в даний момент, але повністю ігноруємо те, що вже маємо.

Це саморуйнація, тому непродуктивно порівнювати себе з іншими, це призводить до більшої заздрості та відчуття меншовартості. Відмовся від звички порівнювати зараз, і я обіцяю, що у тебе буде більше миру в житті.

– Гойдання на терезах і бажання все контролювати. А це грішок № 2 🙂 Бажання продумати життя на 10050 кроків вперед й отримати гарантію, що все буде ОК. А якщо чітких відповідей нема, то починаються сумніви, вагання у прийнятті рішень і відчуття, що можливості втікають. Цю ситуацію чудово ілюструє випадок з книги «Маніфест двадцятирічних» коуча Крістін Гесслер. Одна дівчина ніяк не наважувалася розпочати свій бізнес, тому що не знала як поєднати материнство з веденням власної справи. Але вона хвилювалася за ймовірну (!) перспективу в кілька років, бо на той момент дітей у неї не було! Вона боялася, що ставши бізнесвумен втратить можливість стати хорошою мамою. Але по факту відкладала рішення, тривожилася через неіснуючу ситуацію й не могла впоратися зі страхом, що поки вона вагається, життєві перспективи обох варіантів розвіюються.

… треба було перестати думати про майбутнє для того, щоб прийняти рішення про те, що їй найкраще було зробити саме зараз. Найліпший спосіб спонукати мозок думати про теперішнє – медитація.

Якщо вас цікавить медитація, ознайомтесь з оглядом книги “Нове я” Деніела Гоулмана та Річарда Девідсона, там чимало нешаблонних фактів про практики усвідомленості.

Аптечка для боротьби з СВМ макрорівня

Це вислови і поради, які повертають мене в момент тут і зараз, коли я починаю страждати за міфічно втраченими можливостями. Не все мені дається легко, не кожна пігулка діє з першого разу, але за систематичного приймання з’являється імунітет.

1. «Неможливо мати все й одразу, але можна все у різні періоди свого життя».
2. Визнач свої пріоритети, тоді легше буде казати «НІ» без жалю.
3. Уникай порівняння з іншими.
4. Приймай рішення найкращі для тебе у даний момент. Не тривожся за майбутнє, бо це краде твою радість сьогодні.
5. Спробуй медитацію, практики усвідомленості та вдячності.
6. Перестань сприймати світ лише через призму власного «Я». Сфокусуйся на добрих справах, турботі про інших, волонтерстві.

Я поділилась своїм баченням щодо синдрому втрачених можливостей і способами його подолання. Розкажіть у коментарях чи знайомий вам СВМ, звідки він береться і як справляєтеся з ним.

*Усі цитати є витягами з книги «Маніфест двадцятирічних» Крістін Гесслер.

Хочете розібратися у стосунках, навчитися успішній взаємодії з людьми? Вам допоможе майстер-клас “СТОСУНКИ”. Придбати запис МК>>>

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram