З якого “дна” хаосу я прийшла в мінімалізм знає тільки мама

“Це не мій лайфстайл”, – казала собі  Таня 10 років тому, дивлячись як ідеально складає речі на поличку сусідка. Тоді я  жила в гуртожитку з 4-ма дівчатами на 15-ти квадратних метрах. Скільки себе пам’ятаю, хаос в шафі – це мій вірний супутник. Часом я знаходила  досить гарні виправдання: “я просто творча людина”, “мені це не важливо”, “яка взагалі різниця” або “мені так подобається”. Саме у ці періоди випадали  часи найбільшої невизначеності в моєму житті. Я не уявляла чого бажаю, куди хочу рухатися, що для мене важливо і як мені подобається. Збіг?

Я не вірю у збіги. Впевнена, що наше життя – це два взаємопов’язані пазли, які складаються паралельно. Один зовнішній: робота, друзі, оточення, можливості, успіх, подорожі. Інший внутрішній: цінності, розуміння себе, цілі, думки, відчуття. Коли  формуємо свої цінності всередині, то у зовнішньому пазлі все починається обертатися навколо них. Ти починаєш шукати цікаві можливості, фільтруєш людей (бо інакше просто не можеш), тобі легше робити вибір у принципових речах, з часом твоє життя наповнюється дійсно ціннісно важливим саме для тебе.

Те саме може працювати і у зворотньому  напрямку. Ти живеш у хаосі: шафа, думки, стосунки, цілі. Почуваєшся розгубленим, не розумієш куди бігти, погоджуєшся на випадкові можливості, розпорошуєшся. Хаос має велику схильність поширюватися на усі сфери нашого життя, як чорна діра у космосі. Він знищує мрії та висмоктує енергію. Усе це я пишу з досвіду, що сама пережила і провідчувала. І якщо ви відчуваєте наслідки хаосу зараз, то знайте: це можна виправити!

Мої спостереження

1. ЗОВНІШНЬОМУ ХАОСУ МОЖНА ОПИРАТИСЯ ЛИШЕ З ВИБУДОВАНИМ ВНУТРІШНІМ ПАЗЛОМ.

Я маю на увазі глобальний світовий хаос, який відбувається зараз. Його можна не впускати всередину тоді, коли внутрішній стержень здатен казати “ні”,  включити критичне мислення або режим емоційного самозбереження. 

Висновок: в такі моменти краще взяти паузу, проаналізувати себе, цінності, цілі й паралельно прибирати у кімнаті. 

2. ПОВІЛЬНІ РАНКИ СПРИЯЮТЬ БІЛЬШІЙ СФОКУСОВАНОСТІ НА ВАЖЛИВОМУ.

Свідомо я на це звернула увагу лише після прочитання книги Гела Елрода “Чудовий ранок”. Він пише про підйом о 5-й ранку і то крута практика, яка має бути на часі. Мені це було в тему і завдяки їй я створила Спільноту “Пошуршимо?”. Проте зараз повільні ранки передбачають підйом на годину раніше від сім’ї, щоб цей час використати для себе: книга, кава, ранкові сторінки чи написання цієї статті. Повільний ранок – наповнений день. Як згадаю свої ранкові погоні, збори за 10 хв і пробіжки до метро, стає смішно і сумно водночас. Бо я так робила, і сама страждала від наслідків своїх дій.

Висновок: прокиньтеся завтра на 15 хв раніше і спробуйте усвідомлено провести цей час. 

3. ПОЧИНАЄШ З ПОРЯДКУ В КІМНАТІ, ЗАВЕРШУЄШ ЧИСТОТОЮ БАЧЕННЯ ЖИТТЯ.

Я не перебільшую, якщо вам на хвильку так здалося. Ця трансформація відбулася у моєму житті не одразу. Спочатку я не проводила паралелей, та зараз чітко їх бачу. Відтоді, як мені стали важливими прибраний робочий стіл,складені речі в шафі, полиці незахламлені барахлом, бо ж то напам’ять (хоча цим я трохи грішу й досі, але значно менше), мені стало легше дихати у житті. 

Висновок: якщо хочеш фокусу і чіткості в цілях, найлегше почати з порядку на столі.

4.  РІВЕНЬ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАЯВНОСТІ ПОДРАЗНИКІВ НАВКОЛО.

Впевнена, ви помічали, що вимкнувши телефон і закинувши його в сумку, можна попрацювати дуже продуктивно. Так плідно, що за кілька годин вирішиш купу висяків, які тяглися тижнями. Не пробували? Рекомендую. Мій улюблений спосіб відпочити під час роботи –  не бачити жодних сповіщень. 

Те саме стосується і простору: якщо ви сидите в кімнаті, де все догори дригом, на столі 3 чашки з минулого тижня та купа паперів річної давності – навряд вам удасться сфокусуватися на здійсненні своєї мрії. Або вдасться, але на дуже короткий період, тому що ви точно на щось будете відволікатися. Кажу зі свого досвіду. 

Висновок: сприймайте порядок як відсутність подразників, що сприяє досягненню результатів. 

Якщо цю статтю прочитає моя мама, то буде довго сміятися. Тільки вона знає з якого “дна” порядку і мінімалізму я піднялася і який шлях пройшла, щоб зараз це писати. Але це означає лише одне: якщо змогла я, зможете і ви. Це не кінець шляху і мені  є ще куди рости не роки, а десятиліття! Проте час не так і важливий, адже головне – це  напрямок руху та віра в себе.

Долучайтеся до майстер-класу “Мінімалізм” з Марі Федоровою. Приєднатися можна тут.

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram