632
8 Серпня, 2019
Привіт, друзі! За вашими заявками продовжую другу частину огляду книги “Рік продуктивності” (паперова>>>, електронна>>>>). Першу частину можна глянути тут>>>
І хочу розпочати з розуміння того, що зайнятість і продуктивність – це дуже різні речі. Але в пастку супер-пупер зайнятості потрапляли думаю всі. Ти відчуваєш себе прямо таки на коні, всі справи робиш, одні галочки в списку справ і відчуття, що це твій день…. Так от, щоб зрозуміти чи був цей день продуктивним, подумай про його результати. Чи дійсно ви зробили крок в напрямку своїх цілей, чи дійсно ці справи були важливі і корисні?
Я пам’ятаю, коли я працювала на своїй першій роботі в малому бізнесу, я була мега зайнятою людиною. Я бігала між університетом і роботою, нічого не встигала, але відчуття були дивні: я думала, що я дуже крута:))) що все це можу жонглювати, навіть жертвуючи сном і здоров’ям!
Дивлячись на цей період зараз, я розумію, що в мене була ейфорія саме від зайнятості, а не від продуктивності. Звісно, результати були, але далеко не вся моя активність приносила результати. Саме тому зараз мені так важливо розуміти для чого я це роблю, що мені це дасть, які результати я отримаю.
Звісно, 100% продуктивних і усвідомлених людей немає, і я так само прокрастиную, часом вдаряюся в дрібні справи і виснажуюсь. Але мені здається, що поступово мистецтво свідомої продуктивності мені стає ближчим і зрозумілішим.
Говорити про управління часом неможливо без розмови про управління енергією і увагою. Коли ми плануємо якусь справу, то насправді просто приймаємо рішення про те, коли саме хочемо вкласти в цю справу свою увагу та енергію.
Важливий не обсяг виконаної роботи, а її результат.
Коли ви відчуваєте, що список справ зростає швидше, ніж кількість галактик у Всесвіті, найкращим виходом із ситуації здається попрацювати кілька додаткових годин. На перший погляд таке рішення є досить обгрунтоване: що довше ви працюватимете, то більше часу матимете на всі ті справи. На практиці ж подовження робочого дня означає зменшення часу на відновлення і підзарядку, а це, натомість, тягне за собою стрес та енергетичну кризу.
Працюючи по 90 годин, я досягав лиш трішечки більше, ніж у ті тижні, що тривали по 20 годин. Тому перший урок: Контролюючи час, витрачений на певне завдання, ви контролюєте також енергію та увагу, вкладені в цю справу. Другий урок був такий: навіть якщо на папері мої досягнення за довгі та короткі робочі тижні здавалися однаковими, я почувався вдвічі продуктивнішим у ті нескінченні 90 годин. І хоч увагу і енергію витрачав геть нерозумно, моя продуктивність вирувала. Бо основним мірилом продуктивності була завантаженість, а не досягнення.
Продуктивність поняття досить ефемерне, адже оцінити свої досягнення за день буває складно: набагато легше просто згадати завантаженість впродовж дня і на основі цього зробити висновок про продуктивність. Це пастка, у яку потрапляє майже кожен. Коли роботи в нас більше, ніж часу на її виконання, нам здається, що існує лише дві опції: працювати стандартні 8 годин і нічого не встигати або накинути до свого робочого тижня ще кілька годин. Цей експеримент відкрив мені очі на третю, менш очевидну, але значно потужнішу опцію: потрібно навчитися інвестувати більше енергії і уваги у свою роботу, щоб за коротший термін досягти результату.
Біологічний прайм-тайм: у кожного з нас бувають дні, коли нам вдається максимально легко впоратися з усіма запланованими завданнями. Трапляються також інші, коли попри всі намагання, взагалі неможливо зосередитися і взятися за роботу. А іноді ви наче все правильно робите, але для хорошого результату катастрофічно бракує енергії та уваги. Усе це одна з найзагадковіших сторін продуктивності, що й визначає її ефемерну природу.
Щоб продуктивніше працювати, потрібно робити це усвідомлено: стежити за рівнями своїх енергетичних ресурсів і мудро їх витрачати протягом дня.
Тайм-менеджмент набуває певного смислу лише тоді, коли ви визначитеся , чого хочете досягти, та зрозумієте, скільки енергії та уваги на це потрібно.
Як і тривалість робочого дня, структурованість теж має свою “золоту середину”: оптимальний баланс між роботою та вільним часом. Кожен день має бути достатньо структурованим, або досягти максимальної продуктивності, однак не надто жорстким, аби не почуватися безсилим.
Що менше часу й уваги ви вкладаєте в щоденні дрібні справи, то більше цих ресурсів у вас лишиться для справді важливих завдань. Ваша мета – спростити роботу, щоб більшість доступного часу присвячувати справді продуктивним обов’язкам.
Більше простору навколо важливих обов’язків дасть змогу глибше зануритися, усвідомленіше працювати та приділяти їм час і увагу, котрих вони заслуговують.
Мозок людини створений для розв’язання проблем, встановлення зв’язків між поняттями і створення нових ідей, але не для утримання інформації, яку можна записати деінде.
Мозок людини – неймовірно потужна думаюча машина, а не місце для зберігання інформації. Природа створила його не для цього. Що більше місця звільнити в голові, то яснішими стануть думки.
Є дуже тонка грань, за якою продуктивність стає одержимістю.
Неможливо постійно працювати усвідомлено, і саме тому продуктивність – це швидше мистецтво, ніж наука… Найпродуктивніші люди відрізняються від інших тим, що щодня вносять корективи у свій розпорядок і так додатково його оптимізують.
Бути постійно зайнятим – це те саме, що бути ледачим, якщо така зайнятість не дає корисних результатів.
Продуктивність не вимірюється зайнятістю чи ефективністю – вона вимірюється результативністю і досягненнями. Почуватися продуктивним – не означає бути продуктивним. Насправді зазвичай це навпаки.
Не всі жертви, які ви можете принести задля продуктивності насправді потрібні. Головне – зрозуміти для себе, які з них варті ваших зусиль і часу, а які – ні.
Читайте також
Майстер-класи, що допоможуть пережити війну