#ЗдійснюйНатхненно. Випуск 3. Незалежно чи беру відповідальність, чи відмовляюся – я роблю вибір.

Привіт, друзі! У мене минулого тижня стався мозковий колапс:) Мені здається я тільки зараз зрозуміла, що зараз собою являє “Пошуршимо?” як проект і як я його бачу в майбутньому. Звісно, я думала про це постійно, звісно  на різних етапах це уявлення було різним і таким маленьким поступом привело мене сюди. Але це був момент чистого усвідомлення і чіткого стратегічного бачення… Ми сиділи в кафе, говорили про натхнення, про розвиток, про проекти і бізнес …. і в цій розмові просто склався план на наступні півроку, конкретні кроки, дедлайни і візія в Trello.

Мої відчуття були неоднозначними. Захоплення від того, що є зараз, які люди зібралися в спільноті, як все виглядає і як я кайфую від процесу реалізації. Водночас я відчула неспокій і страх перед майбутнім, бо бачу місію проекту значно глибшою, план дій (тобто все, про що я мріяла роками) став конкретнішим і дуже близьким, і можливо  надто амбітними, незвіданими і масштабними.  Все це вимагає відповідальності, чіткості і послідовності. Але суть в тому, що я про все це завжди думала, просто прийшов момент готовності і все. Нічого не змінилося, лише моє відношення і пріоритети.

Мені здається, що саме так я приймала усі свої життєво важливі рішення, які стали своєрідними поворотами в моїй долі. Я доходила до точки неповернення і вирішувала як відчувала попри страх і непевність. Бо все це дуже лякає, стає тривожно особливо якщо мова йде про масштабні зміни, інвестиції часу та коштів, спроби нового… Але інакше в мене не працює. Одночасно цей процес викликає захват і адреналін, ти не можеш спати, ідеї вирують і ти намагаєшся просто зафіксувати цей період в житті, бо знаєш що ти рухаєшся далі…

Усе написане вище може здатися монологом скаженого блогера:)))) але ви мене зрозумієте вже за кілька тижнів або місяців. Ближчі півроку тут буде відбуватися багато нового, цікавого і неочікуваного.  Заінтригувала?

В такі моменти дуже важливо вірити в себе і наш Спецвипуск #ЗдійснюйНатхненно – це мій ключик до впевненості у всьому, що роблю. Читаючи кожен рядок, я дякую усім з ким ми разом шуршимо, бо це безцінно. Бо ми разом створюємо цей більше ніж проект.  Це вже спосіб мислення, це ціла спільнота однодумців…

Отож сьогодні з задоволенням знайомлю вас з чарівною Вікою Кравчук, яка є сонечком нашої спільноти і я щиро радію, що ми знайомі. Читай попередні спецвипуски:

Спецвипуск 1. Галя Сафроньева. Найголовніший виклик – це лишитися вірним своїй цілі впродовж шляху

Спецвипуск 2. Богдана Безкоровайна. Багато часу витрачаю даремно, якщо не ставлю цілі на день.

#ЗдійснюйНатхненно

Випуск 3 // Vika Kravchuk// Київ // Учасниця з 09.2018

Розкажи трішки про себе: як тебе звати, звідки ти і чим займаєшся в житті

Мене звати Віка Кравчук, уже 10 років я живу в Києві. У мене редакторська освіта, і третій рік я працюю у видавництві «Наш формат» — над тими книжками, які ми читаємо у виклику від «Пошуршимо» 🙂 Також захоплююся свідомим споживанням, екологічними темами та роблю корисні солодощі без цукру. Ага, я та людина, у рюкзаку якої завжди є книжка (паперова чи електронна), торбинки, авоськи і баночка з горіхами чи солодощами 🙂

Що тебе надихає брати 100% відповідальності за своє життя?

Усвідомлення, що незалежно від того, беру відповідальність чи відмовляюся від неї, я роблю вибір. То який вибір кращий: коли ти відповідаєш за своє життя, те, що в ньому відбувається, чи коли перекладаєш відповідальність на батьків, погоду, затори, настрій начальника? Відповідь очевидна. Крім цього, як людині, що любить писати й редагувати, мені подобається ідея «Я — автор свого життя». Хочу пишу, хочу редагую, якщо маю настрій — можуть навіть дати іншій людині зафіксувати кілька рядків чи навіть півсторінки. Але не передаю весь щоденник 🙂

Як ти прийшла до планування та що тебе змусимо думати про продуктивність? (твоя еволюція в цьому питанні)

Усе почалося із фрілансу. Я працювала з 8-ї до 17-ї, писала статті, отримувала зарплату в кінці місяця. І в якийсь момент усвідомила, що прокидаюся о 7:55, вмикаю ноутбук і біжу чистити зуби й пити воду. Я могла проходити день у піжамі й навіть увечері не вибратися на прогулянку. Коли зрозуміла, що «дичавію», записалася на курси англійської, — вихід із дому й зони комфорту. Потім підвернулася робота в офісі й одночасно — півставки фрілансу. Щоб поєднати це все і знайти час на перепочинок, узялася за книжки про ефективність та ведення планувальника. Далі в мене з’явилася менторка, яка ділилася своїм досвідом, розбирала мої запити, аналізувала перемоги й поразки. А потім Таня Пилипчук запустила спільноту «Пошуршимо» 🙂

Які кроки ти робиш, щоб досягати своїх цілей і при цьому кайфувати від процесу? Як успіхи?

Спершу я пробувала все жорстко регламентувати, записувати всі справи ледь не до походів у туалет. І як? Я постійно не встигала й емоційно заганялася. Зараз я приймаю те, що можу щось не встигнути. Відкидаю зайве. Записую свої перемоги, аналізую те, що не вдалося, ще раз запитую себе, чи це важливо. Веду трекери звичок: вивчаю себе й нагороджую за хороші результати (порівняно із собою вчорашньою). Загалом я стала «добріша до себе». Не заганяю в рамки, не картаю за невдачі, бо це також відбирає енергію.

Які виклики/перешкоди тобі зустрічаються і що тобі допомагає їх побороти?

1. Невстигання. Нагадую собі, чи зупиниться Земля від того, що я щось не зроблю вчасно? 🙂

2. Пріоритизація. Інколи хочеться сісти однією дупою на два стільці. Але якщо дупа одна, то й стілець має бути один. Можна, звичайно, сісти на дві половинки різних стільців, але чи комфортно буде? Так і з завданнями: або берешся за одне й нормально його виконуєш, або хапаєшся за кілька та зрештою отримуєш поганий результат і кепське самопочуття.

З якими питаннями/потребою ти долучилася в спільноту Пошуршимо?

Переглянула 100 мрій, які писала у грудні 2017 року. Одна з них — перебувати в середовищі людей, які прагнуть розвиватися й допомагати одне одному. Це була і мрія, і потреба — тому без вагань долучилася у спільноту.

Який вплив участь у спільноті має на твоє життя? Що ти отримуєш?

1. Натхнення.

2. Однодумці.

3. Цікаві теми та спікери. Наприклад, я відчула, що хочу глибше пропрацювати тему розхламлення — пішла на курс Марії Федорової, мала запит на роботу із психологом — тепер ще проходжу курс Ірини Оксенюк. А саме завдяки спільноті я познайомилася із цими людьми, зрозуміла, що мені подобається їхній стиль роботи.

Що ти порадиш тим, хто ще не почав планувавати і працювати над своїми мріями?

Спробувати, а це діло засотує 🙂

А якщо чесно, то є два шляхи: або почати самотужки, щоб відчути, що воно таке, або чекати, поки життя дасть штурханця. У першому разі це безболісно, але інколи менш дієво. У другому — часто пече-свербить, тому мотивація діяти й позбутися болю зростає. Особисто мені перший варіант більше подобається, хоча сама відштовхувалася від другого 🙂

Що я роблю, коли мені важко досягти своє цілі?

Насамперед розбираюся, чи це моя ціль. Якщо моя, то аналізую, які виникли труднощі. Ціль надто важка чи я не в ресурсі? Якщо питання в мені, то набираюся сил: сплю, їду кудись сама, забиваю на месенджери. Далі візуалізую, що дасть мені досягнення мети — тобто черпаю енергію з майбутнього. Потім розбиваю шлях на відрізки, щоб мозок не лякався великій дистанції. Подолала частинку дороги — зупинилася й пораділа. Щось пішло не так? Проаналізувала, чому це сталося. І так до фінішу.

Що я зробила в своєму життя, що викликає в мене захват?

Серед моїх шкільних друзів був хлопець, з якого всі насміхалися. Руденький у веснянках, невисокий і худорлявий, не вимовляв «р», погано вчився, був із неблагополучної сім’ї — цього було досить, щоб частенько з нього знущатися. Я ж сприймала його як людину, а не об’єкт для насмішок. Спілкувалася з ним, попри кпини хлопчаків. Через кілька років після школи ми зустрілися, привіталися, обмінялися «як справи?». Я пішла до бабусі, а він мене наздогнав — із коробкою печива в руках. «Віка, це тобі. Дякую, що у школі мене підтримувала». Для мене це більша перемога, аніж максимальні бали на ЗНО, перемоги в олімпіадах чи похвали на роботі.

Я би сказала собі 10 років тому ….

Те, за що зараз переживаєш, буде дрібницею через 10 років. Тому не парся 🙂

Книга, що змінить життя

Не можу визначитися з однією, тому топ-3:

1) «Бог ніколи не моргає» Реґіни Бретт;

2) «Бачити в темряві. Досвід незрячої людини» Джона М. Галла;

3) «Поліанна» Елеонор Портер.

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram