564
25 Березня, 2019
Привіт, друзі! Я Таня і сьогодні я хочу трішки пошуршати про свою історію. За останній рік нас значно побільшало і мені здається, що прийшов час познайомитися ближче! Ураааа!
Перш за все хочу подякувати, що ви тут. Це означає, що ви прагнете взяти 100% відповідальності за своє життя і йти до своєї мети. Роздруківки, планування місяця, книги – це всього лише маленькі цеглинки в створенні кожного з нас, що ведуть до більш глобальних процесів. Через самоорганізацію та керування своїм часом ми приходимо до щоденного створення свого життя, і це саме та мандрівка, яка веде до гармонії, щастя і натхнення. Ну що, ти зі мною?
Звісно, щоб написати цей абзац тексту мені потрібно було пройти свій шлях. Не скажу, що було або є просто:) Були різні моменти, тяжкі вибори, серйозні рішення, багато зусиль і віри, але водночас – це було незабутньо і нереально весело. І найкрутіше те, що ця мандрівка “до себе” не закінчується. Зараз я створюю так само свою реальність керуючись тими самими принципами, які зрозуміла на шляху…..
Я виросла в м. Біла Церква і до 17 років в цілому не дуже задумувалися про своє призначення і про те, як мені жити. Я добре вчилася і тільки в останні роки можу констатувати факт, що поборола свій комплекс “золотої медалі” 🙂
В 17 я приїхала вчитися на банкіра в Київ і вже через рік зрозуміла, що це зовсім не туди і що це навіть близько не в тому напрямку, що мені подобається.
Але що ж мені подобається? Цього я також не знала, як і багато хто з нас. Тому я вирішила, що безпрограшний варіант буде пробувати щось нове, доки не знайду те, від чого мене реально пре…. З такої шаленої думки почалася будова мого внутрішнього стрижня.
Так, я знайшла свою першу роботу в стартапі, а саме майстерні чоловічих костюмів ручної роботи. 4 роки мого життя я присвятила малому бізнесу і побудові його від квартирного стартапу до міжнародного бізнесу. Це було круто! Мені подобався весь цей серйозний світ бізнесу, який дуже відрізнявся від гуртожитських буднів студента:)
Я зрозуміла, що будь-який результат потребує зусиль. Це правило, яке працює в мене кожного разу, коли я думаю, що комусь успіх, класна кар’єра чи бізнес даються легко. Тільки ззовні здається, що чиєсь інше життя таке блискуче. Я точно знаю, що в тому результаті є дуже багато зусиль, знань і праці.
Після завершення університету я дійшла до точки емоційного і фізичного вигорання та вирішила, що пора щось змінювати. Поїздка по стипендії в Індонезію мені здалася класною ідеєю:)))) У 2012 я поїхала на 7 місяців навчання в Індонезію по стипендії. Власне кажучи, саме там я почала цей блог як нотатки про свої азійські пригоди, про яскраву Індонезію, бізнес Малайзію, незвичайний Сингапур. Детальніше про мандри можна читнути тут>>>>
Я поїхала на іншу півкулю шукати себе, свої мрії і цілі. Вже тоді я зрозуміла важливість усвідомлення відповідальності за своє життя. І те, як я ціную свій дім.
Спробувавши стиль життя мандрівного хіпі, я повернулася додому і зрозуміла, що це не моє. Занадто прісним, безцільним і трохи егоїстичним мені здалося таке життя.
Я зрозуміла, що це була мрія, але не моя. Що я її десь знайшла і вона мені здалася такою яскравою, що я вирішила піти за нею. Це досвід і пошук. Так я зрозуміла важливість аналізувати себе, розуміти свої бажання та будувати свою систему цінностей, яка буде твоєю Полярною зіркою в житті, де є мільйони чужих доріг і тільки одна твоя.
Я відчувала бажання приносити користь цьому світові. Я відкрила для себе волонтерство – ідеальний компроміс між враженнями та ефектом. Так, по програмі EVS я провела цікавих півроку в Болгарії (Софія) в дивовижному Соціальному вогняному театрі та пізнала щастя дарувати добро навкруги.
Подорожі для мене переросли з егоїстичних вражень у більше цільове русло змін.
Саме ці думки про добро і зміни дали мені поштовх завчасно повернутись додому тоді, коли я розуміла, що волонтерювати закордоном трохи дивно, коли в Україні так потрібна твоя допомога. В грудні 2013 я повернулася.
2 роки я жила в Празі, де розширювала горизонти, вчила мови і здобувала міжнародний досвід
Завдяки організації Aiesec я знайшла спосіб поїхати в Прагу та отримати досвід роботи в чеському ІТ стартапі та міжнародні маркетинговій агенції Millward Brown. Це речення звучить прикольно, правда? Якщо не задумуватися про сотню резюме, що мені довелося надіслати, щоб знайти роботу, візову бюрократію і про купу зусиль, які було прикладено, щоб здійснити цей крок:)))) Це ще один приклад того, як ми можемо себе нищити, порівнюючи своє життя з іншими і дивлячись лише на оболонку…. А ще порівнюючи чийсь 21-й розділ, з своїм 1-м… (до роздумів)
Власне в Празі розпочав свою історію сам проект “Пошуршимо?” як середовище натхнення і планування. Бо коли в тебе є ціль і фокус, то планування – це найкрутіший інструмент руху вперед. А натхнення – це невід’ємна частина шляху до своїх мрій.
Втім досвід в Празі дійсно був класним. Я вивчила мову, здала IELTS, побачило як воно працюється в Європі і ще раз переконалася, що вдома – найкраще:) Так, в 2017 ми повернулися в Україну і від тоді живемо в найкавовішому місті України.
Я не жертва обставин, я результат моїх рішень (Стівен Кові)
У кожного з нас є свій внутрішній стрижень, який являє собою основу нашої особистості. Для мене це набір моїх цінностей і переконань, що створюють для мене мою систему координат, в якій я живу.
Таким чином я беру відповідальність за своє життя, бо роблю вибір. Вибір жити в Україні, вибір створювати проект мрії, вибір бути тою людиною, що я є. Стрижень – це не те, що ми дістаємо в спадок чи від народження. Я вірю, що з будь-якого матеріалу (того, що в тебе від народження) можна зліпити будь-що: як шедевральне, так і потворне. Все залежить від тебе і твого вибору не бути жертвою, не жаліти себе, не думати як все не так, не думати як тобі важко – а брати своє життя в руки, брати відповідальність за свої рішення, робити рішення і жити життям своєї мрії.
Ну а історія моя продовжується далі…
Вже більш як півроку я створюю продовження проекту – неймовірну спільноту планування і натхнення “Пошуршимо” і це змінило моє життя. Я знайшла однодумців, я зрозуміла в чому сила синергії і побачила ще чіткіше те, що хочу робити і в якому форматі.
Туман потихеньку розсіюється на шляху до своїх мрії. Головне йти вперед.
P.S. Розкажіть в коментарях, що вам відгукнулося найбільше? Впевнена, кожен з нас має свою унікальну історію і свій шлях, який веде нас до пізнання себе
Читайте також
Майстер-класи, що допоможуть пережити війну