Перемикайся: обмежена мета породжує обмежені зусилля (огляд книги)

Ми не виконуємо своїх планів, складених у новорічну ніч, через те, що вони майже завжди стосуються чогось неважливого, до чого докладаємо низьку мотивацію. Замість того, щоб планувати щось важливе – наприклад, звільнитися з остогидлої роботи, ми прагнемо нечітких і аморфних цілей на зразок “прослухати курс” або “більше подорожувати”. Обмежена мета породжує обмежені зусилля.

Привіт! Сьогодні дуже класний день, щоб поговорити про важливе і про висновки з нашої книги листопада, яку ми читаємо в межах виклику “РІК СУПЕРКНИЖОК” –  “Перемикайся” від Наш Формат. (паперова>>>електронна>>>>) Книга вартісна як мінімум тому, що дає конкретні інструменти для того, щоб зрозуміти, що успіх – це поступовий рух. А не точка, куди ми прагнемо.
Будемо дивитися в очі своїм відмазкам не робити важливих речей, задавати собі активні, а не пасивні запитання та потихеньку розуміти себе і рухатися вперед.

Чому ми не здійснюємо наші плани? 

Наша геніальність загострюється тоді, коли настає наша черга змінити свою поведінку. Ми застосовуємо набір переконань, що запускають механізми заперечення, опору та, зрештою, самообману. Вони більш згубні, ніж виправдання. Виправдання – це зручне пояснення, яке ми озвучуємо, коли змушуємо інших. Воно не лише зручне, а часто вигадане. Не займаємося спортом, бо “це нудно” або “ми дуже зайняті”…

Отож наші вигадки нижче. Яка з них твоя?
1) Якщо я зрозумію, то зроблю. Але сам факт того, що люди розуміють, що потрібно робити, не гарантує, що вони це зроблять. Це переконання запускає механізм спантеличення
2) Мені вистачить сили волі, я не піддамся спокусі
3) Сьогодні особливий день
4) Принаймні я кращий за…
5) Я обійдуся без плану дій і допомоги
6) Я не втомлюся і мій ентузіазм не знизиться
7) У мене достатньо часу
8) Мене нічого не відволікатиме і нічого неочікуваного не станеться.
9) Відкриття (осяяння) раптово змінить моє життя
10) Мої зміни будуть постійними, і я більше ніколи не хвилюватимусь
11) Якщо я вирішу свої проблеми, то нові не з’являться
12) Мої зусилля будуть справедливо винагороджені
13) На мене ніхто не звертає уваги
14) Якщо я змінюся. то стану “несправжнім””
15) Я достатньо мудрий, щоб оцінити власну поведінку

Чим більше усвідомлено ми поводимося, тим менша ймовірність, що якийсь тригер, навіть за найбуденніших обставин, спровокує поспішну необдуману поведінку, яка призведе до небажаних наслідків. Замість діяти на автопілоті, ми сповільнюємося, щоб обдумати та ухвалити більше зважене рішення

Середовище, вплив якого ми не враховуємо

Чи справді ми створюємо самі себе, чи марнуємо шанс і натомість дозволяємо творити себе зовнішнім силам?

Прикладів нашого сповненого добрих намірів планування та не надо вдалого виконання настільки ж багато, як і людей, яких ми знаємо, і ситуацій, з якими стикаємося. Наша нездатність діяти так, як запланували, настільки ж очевидна, як і смерть та податки. На заваді наших ланів стають не лише перешкоди середовища і непередбачувані події. Заважає також наше добровільне скидання з рахунків нашого досвіду. Плануємо те, що повністю суперечить нашим попереднім діям. Планувальник, який має на меті встигнути все до кінцевого терміну, є водночас короткозорим виконавцем, який забуває, що ніколи в житті нічого не встигав вчасно. Планувальник вірить, що цього разу все буде інакше. Виконавець породжує традицію пропущених дедлайнів. Величезний розрив між планувальником і виконавцем зберігається навіть тоді, коли умови для досягнення успіху майже ідеальні.

Проблема в тому, що більша частина нашого життя складається з дрібних моментів, коли ми не думаємо про оточення чи свою поведінку, оскільки не асоціюємо ситуацію з певними наслідками. Саме в цих, на перший погляд сприятливих середовищах, за іронією, ми маємо бути найбільш пильними. Коли ми не прогнозуємо свого середовища, може статися все, що завгодно.

Сердитися на людей через те, що вони такі, які є, це так само “мудро”, як ображатися на стілець за те, що він стілець. Стілець не може не бути стільцем, так і більшість людей, із якими ми стикаємося. Якщо якась людина вас дратує, вам не треба любити її, погоджуватися з нею чи поважати, просто прийміть її такою, якою вона є.
Від пробудження і до сну, коли ми перебуваємо в контакті з іншими людьми, перед нами постає вибір поводити себе з користю, зі шкодою або нейтрально. Якщо ми не особливо переймаємося, то часто обираємо шкоду, зазвичай для того, щоб довести, що розумніші, краще та має рацію порівняно з іншими.

Боксер-філософ Майк Тайсон якось сказав: “Кожен має план, доки не отримає по обличчю”. В житті таких постійних ударів по обличчю нам завдає середовище.

Правильні запитання

Утілення зміни, конкретний образ якої ми тримаємо у своїй свідомості, це – процес. Він потребує пильності та старанного самоконтролю, вимагає відданості механічним повторенням, які ми спочатку відкидаємо як спрощені та недостойні, навіть нижчі за нас. І, що найважливіше, це процес поновлює інстинкт, прищеплений нам у дитинстві та поступово втрачений у процесі того, як ми вчимося насолоджуватися успіхом і боятися невдач – важливість робити спроби

Мотиваційні запитання:

  • Чи зроби я сьогодні все можливе, щоб чітко поставити собі цілі?
  • Чи зробив я сьогодні все можливе, щоб рухатися в напрямку до своїх цілей?
  • Чи зробив я сьогодні все можливе, щоб віднайти сенс?
  • Чи зробив я сьогодні все можливе, щоб бути щасливим?
  • Чи зроби я сьогодні все можливе, щоб будувати добрі стосунки?
  • Чи зробив я сьогодні все можливе, щоб бути повністю залученим і вмотивованим?

Щоденні запитання зосереджуються на тих сферах, де нам потрібна допомога, а не там, де ми все робимо добре.

Внутрішня мотивація – це бажання зробити щось заради себе, тому що нам це подобається. Самодисципліна стосується створення бажаної поведінки. Самоконтроль – уникнення небажаної поведінки.

Запитання нагадують нам про те, що:

  • Зміни не стаються за один раз
  • Успіх – це сума малих зусиль, що повторюються щодня
  • Якщо ми докладаємо зусиль, то станемо кращими. Якщо не докладаємо, то цього не станеться.

Про виснаження і стрес

Виснаження, як і стрес, це невидимий ворог. Допоки хтось не винайде датчика для тіла, який повідомлятиме нам, що ми емоційно спустошені, ми не зможемо його виміряти, тож і не зможемо оцінити, як воно витискає з нас соки, впливає на поведінкову дисципліну і відкриє шлях до хибних рішень та небажаних дій.

Ну як вам? Скажіть курто? Напшіть в коментарях, що тобі найбільше сподобалося? 


Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram