ДНК особистості: через свою уяву ми втрачаємо значну частину радісних переживань {заключна частина}

Привіт! Це завершальна частина огляду книги «ДНК особистості» Девіда Брукса від видавництва Наш Формат. Ось попередні частини:

Сьогодні я виділю лише кілька цитат, які мене зачепили з різних розділів. Зробила висновок, що якщо описувати кожен розділ, як я це робила в попередніх частинах, то вийде ще 3 публікації огляду, а тоді вже і книгу читати не потрібно:) Тому залишу тут інтригу для того, щоб ви таки взялися за читання цієї неймовірної книги.

Ловіть ще кілька вишеньок, що змушують думати.

Про цілісність

Через своє відчуття нецілісності Августин, як і багато сучасних молодих людей, потерпав від божевільного страху щось пропустити. У світі надзвичайно багато цікавих речей, якими можна займатися. Цілком природно, що вони (люди) прагнуть ухопитися за кожну нагоду та спробувати все. Сучасна молодь прагне привласнити всі принади життя, які розгортаються перед ними. Їм хочеться сказати «так» усім товарам у продуктовій крамничці. Вони бояться пропустити бодай щось, що викликає захоплення. Однак не відмовляючись ні від чого, вони розриваються на шматки. Що найгірше, вони перетворюються на шукачів насолод, пожадливих до будь-якого досвіду та зосереджених лише на собі. Подібних підхід до життя робить з людини кмітливого і вправного тактика, який вдається до низки обережних напіврішень  безвідносно до якоїсь більшої мети. Втрачається здатність говорити сотні разів «ні», заради одного величезного «так», здатного дати відчуття справжнього вдоволення.

Якщо твоє життя обертається довкола твоїх власних забаганок, інші люди стають об’єктами для їх задоволення. Абсолютно все стає суто інструментами для їхнього досягнення. Так само як повію використовують для досягнення оргазму, колег перетворюють на знаряддя для того, щоб вибудувати професійні зв’язки, незнайомця – на об’єкт задля здійснення продажу, дружину або чоловіка – на об’єкт, яким має забезпечувати кохання. Ми вживаємо слово «хіть», щоб позначити сексуальне бажання, але в ширшому розумінні воно означає егоїстичне прагнення. Той, хто насправді кохає – отримує задоволення від служіння коханій людині. Натомість хіть – це лише отримувати. У людині охопленій хіттю є лише порожнеча, яку вона прагне заповнити за допомогою інших.

У німців є слово: zerrissenheit. Якщо перекласти приблизно, «розпадання на шматки», розрізненість, розпорошеність, відсутність єдності. Воно означає втрату внутрішньої цілісності, яка може виникати внаслідок такого мультизадачного життя, що тягне тебе у сотнях напрямків. Це те, що К’єрекегор називав «запаморочення свободи». Коли зовнішні обмеження нечіткі, а людина може робити усе, що хоче, коли існують тисячі альтернатив і відволікальних чинників, то без міцної внутрішньої структури життя може втратити свою послідовність і спрямованість.

Через свою уяву ми втрачаємо значну частину радісних переживань власних досягнень, оскільки  загалом починаємо думати про те, що лишилося незробленим. Уява не дає нам цілком насолоджуватися радощами теперішнього моменту, забігаючи вперед, до можливостей, яких ми наразі не маємо.


Про знання

Знання недостатньо для того, щоб досягти стану умиротворення чи доброчесності, бо саме по собі знання не викликає в людини прагнення бути хорошою. Лише любов спонукає до дій. Ми не станемо кращими, якщо отримаємо якусь нову інформацію. Ми станемо кращі тоді, коли знайдемо кращі вподобання. Ми стаємо не тим, що знаємо. Освіта є процесом формування вподобань.

Про свідоме

Майже ніхто насправді не отримує задоволення від своїх досягнень, оскільки їхні бажання завжди мчать уперед і крають серце видіннями ще не досягнутих примарних благ.

Поступ уперед заради земної величі і зовнішньої слави – це лише марні зусилля тих, хто прагне завдяки зовнішнім чинниками досягти внутрішнього спокою і примирення з самим собою.


На цій ноті я можу спокійно завершувати три частини огляду цієї книги, а вас запевняю, що це тільки вершина айзбергу усіх думок, на які спонукає кожна глава. Усівдомлення власних мотивів і думок, розуміння себе внтурішнього та робота над своїм характером – це складний шлях, який веде в напрямку внутрішньої гармонії.

Чому ця книга така актуальна? Бо зараз ми маємо стільки спокус спростити цей шлях, що часто йдемо на компроміси з своєю волею та своїми принципами. Але корокті доріжки не завжди приводять туди, куди ми хочемо. Тому дуже рекомендую!

Розкажіть про книжки, які змусили вас задуматися над своїм життям? Або поставте “+” якщо вас зацікавила ця:)

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Leave a Reply

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram