Тарас Прохасько: порятунок може бути лише у праці над самим собою {інтерв’ю}

Привіт! Про те як я поважаю цю Тараса Прохаська, і як захоплююся тим, що він робить, я вже писала багато. Тому, я з задоволенням публікую чудесне інтервю для інтелект проекту від KMBS innovations.com.ua. 

листочок

Про роботу над собою

Я знаю єдину річ: все в житті залежить від того, як ти ставишся до себе, а порятунок може бути лише у праці над самим собою. Створювати себе – це і є найцікавішою роботою, і саме це надає відчуття наповненості, повноти життя. Це зовсім не означає начитаність чи «накачаність», хоча і не заперечує також. Власне, це означає дати раду собі із самим собою – зі своїми провинами, бажаннями, потребами і т.д.

Робота над собою відбувається через роботу із зовнішнім середовищем, і це нормально. Контакт тут є найважливішим, бо без нього цю роботу неможливо осягнути. Взагалі вся робота над собою здійснюється заради контакту, заради близькості. Коли є бажання щось подарувати світові – це означає, що внутрішня робота триває.

А ще дуже важливо бути здатним розібратись в собі. Особливо це важливо для художника. Що ти хочеш робити – писати чи малювати? І що саме малювати? Від чого ти отримуєш задоволення – від самого творчого процесу, чи від результату і його «конвертації» у щось?

листочок

Про внутрішній спокій

Внутрішній спокій є синонімом до таких понять, як гармонія, рівновага, відсутність страху, навіть легкість. Це, в тому числі, є певна цікавість до життя в усіх його проявах. Також це іронія та самоіронія. Внутрішній спокій – це розуміння того, що наше життя – єдине, що ми маємо, і воно є цінним. Але разом з тим воно також є частиною довжелезного ланцюга життя інших, і поза цим ланцюгом воно вже має іншу цінність, бо є частиною чогось більшого.

Коли є бажання щось подарувати світові – це означає, що внутрішня робота триває

У людини має бути внутрішній спокій, хоч досягти його й дуже непросто. До речі, саме це досягнення спокою є практикою більшості релігій, і воно ж є внутрішньою роботою над собою. Бо ми не можемо змінити те, що не в наших силах. Ми можемо лише змінити щось у собі, а вже тоді шукати однодумців, бути відкритими до людей. Зазвичай той, хто це «щось» зробив із собою, не зустрічає в житті якогось спротиву чи підлості, тобто відкритого зла. Адже до того, хто має внутрішній спокій, і добро притягується.

листочок

Про зміни та усвідомлення

Мені подобається такий постулат: змінити та вдосконалити можна все. Незмінними є лише темперамент і форма черепу. А все решта (сім’я, виховання, школа тощо) – накладається на темперамент і форму черепа.

Все, з чим я стикався у житті, впливало на мене. Наприклад, я вдячний за те, що служив в радянській армії, хоча тоді мені це не дуже подобалось. Але тепер я усвідомлюю, що навіть цей дурнуватий досвід був мені потрібен. Так само я не можу викинути зі свого життя сім років музичної школи (за відсутності бажання і здібностей до музики), це теж зіграло певну роль у формуванні мене. Не можу я не зважати на те, що більшу частину свого життя я прожив у багатоповерховому будинку, який колись належав моїй сім’ї, але потім був конфіскований. У моєї сім’ї залишилась лише одна квартира. У ній я живу досі. Цей фактор теж входить до списку причин, чому я такий, який є.

Всі ці події та зв’язки і є тим, що формує нас, робить нас неповторними. Це як деревина, на яку щось наростає, але стебло все одне залишається чимось цілим. І вже неможливо відділити одне від одного чи змінити щось – стебло вже сформовано. Ось чому я так наполягаю на усвідомленні власного життя. Нічого не викидати, нічого не заперечувати, нічого не забувати… Це дуже важливо, бо наше життя є унікальним – воно не описано в жодному з підручників.

листочок

Про ідентичність

Ідентичність часом означає усвідомлення відсутності загрози з боку іншого, такого самого, як ти. Приміром, десь в Західній Європі зустрічаються дві людини зі Східної Європи, скажімо, українець і поляк. І вони, усвідомлюючи свою «однаковість», підтримують один одного, мовляв: «ми обидва звідти, ми знаємось!».

 До того, хто має внутрішній спокій, притягується добро

Але буває і навпаки: ідентичність відштовхує людей один від одного, викликає взаємну неприязнь і навіть ненависть. Думаю, річ у тім, що один бачить в іншому всі свої вади, від яких, можливо, він саме втікає, адже не може прийняти це в собі. Він наче дивиться на себе в дзеркало, і йому не подобається те, що він бачить. Замість того, щоб прийняти себе, прийняти іншого таким, яким він є, він дратується.

листочок

Про національну ідею

Я не хочу протиставляти різні національні, державні ідеї. Адже ми – порівняно із Францією, Німеччиною чи Польщею – знаходимось на значно «дитиннішому» етапі свого розвитку. І я не маю на увазі, що ми менш зрілі чи дурні, або не хочемо чогось робити. Йдеться про те, що нація чи держава, як і будь-який організм, дорослішає (чи старішає, бо зрештою дорослішання і старіння – це одне і те ж саме). Але старша істота від молодшої відрізняється тим, що перша пройшла вже певну кількість етапів. Як ці етапи на неї вплинули – чи позитивно, чи негативно,-  вже не має значення. Їх просто було пройдено. Наша держава – ще дитина. Наздогнати Францію чи Німеччину вже неможливо, хіба що вони самі «змаразматіють» і рухатимуться повільніше.

Для Франції чи Німеччини вже не так критично мати чітко сформовану національну ідею, як для нас. Вони вже поза тим, щоб щось загрожувало принаймні пам’яті про їхнє існування. А нам ця мета, ідея конче потрібна – щоб вистояти і перейти на наступний рівень.

Джерело: innovations.com.ua

Фото Юлії Кушнір.

А хто вас найдихає? Що думаєте про ці думки? 

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Leave a Reply

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram