Вичавлений лимон в експресі Київ-Львів

Хочу почати цю статтю словами Григорія Сковороди: 

Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

Цікаво як рухається світ. Ось зараз я сиджу в експресі Київ-Львів, працюю і думаю, що ми почали жити дуже швидко. Ми хочемо встигнути більше і зробити це швидше, ми хочемо якісно працювати і якісно відпочивати, робити краще, стрибати вище, брати на себе більше відповідальності… І все це дуже класно, бо дійсно дуже круто, коли людина працює над своїми цілями,  заряджена тим, що вона робить, енергійна …

Я помічаю по собі, що сказати собі «СТОП» дуже важко, коли ти робиш те, від чого тебе пре і якщо ти отримуєш від цього кайф з хронічною втомою на пару. Особливо це стосується власників стартапів і малого бізнесу. Коли ти щось створюєш з нуля, придумаєш щось таке, чого не було до тебе зі своїми унікальними рисами і наповненням, то особисто в мене починає пульсувати адреналін від цього. Хочеться робити, бігти, домовлятися, записувати мільйон ідей, творити, шукати партнерів….

І ось тут я стикаються з дуже неприємним явищем: ти починаєш втрачати смак кожної зустрічі чи кожного результату, бо в тебе вже є тягар і черга наступних звершень і справ. Але в чому ж тоді суть, якщо не відчуваєш смаку від того, що ти робиш зараз?

Ось мала я сьогодні 6 зустрічей в двох різних містах (і зараз в дорозі в третє:), вирішила стос справ і навіть встигла на потяг, але при цьому, я просто вичавлений лимон. Хмм, якось уявляється це все по-іншому.

Я ось що думаю:

потрібно навчитися говорити собі СТОП тоді, коли відчуваєш. Це не лінь, це не байдужість чи неробство, це здоровий глузд і збалансований підхід.

У кожного ця межа своя, але в кожного вона є. Бо заганяючи себе в нон-стоп режим, ми самі себе позбавляємо насолоди від сьогодення і живемо лише майбутнім. А це, погодьтеся, неправильно.

Хоча при цьому всьому, я повністю погоджуюся з Григорієм Сковородою щодо наступного:

“Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.”

Плануйте гарно разом з Принт-Лавкою>>>

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Leave a Reply

Related Posts

Begin typing your search term above and press enter to search. Press ESC to cancel.

Back To Top
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Facebook
Facebook
Instagram
telegram