322
21 Квітня, 2013
Сьогодні мова піде не про пригоди, а швидше про враження.
Я щойно проявила плівки з мого Зеніту і хотіла би поділитися знімками з БЛЮЗ фестивалю, що проходив в YOGYAKARTA якось.
Jamming – основа таких фестів. Це не гурт, це музиканти і співаки, що просто джемлять разом.
Починаються фріки)
Це соліст одного з гуртів. Музики не чула, але від прикиду вже ввижаються вампіри))
ЛОЛА, і цим все сказано.
Фотограф Баю. Великий фан Rolling Stones. Такий великий, що має гігантське тату з гуртом на спині.
Гляньте на цей контраст!
А до цього посту хотілося б додати такий P.S.
“Насичуй свою буденність СВОЇМ мистецтвом і твоє життя буде звучнішим і барвистішим”,
якось сказав мій друг Картун (художник, музикант, ілюстратор і, просто, надзвичайно мудра людина).
Мені було досить важко сприйняти цю фразу.
Як в нас: “Я люблю малювати або співати, проте все закінчується квіточками на полях конспектів, або задушевними піснями в дУші. Причини різні)) Бо не виходить, бо немає часу, бо я не професіонал, а навіщо, якщо нікому не подобається???
Для мене завжди поняття ‘Мистецтво’ і ‘Моє життя’ – були дуже далекими один від одного. ART – це щось високе і недосяжне для звичайного офісного планктончику.
Тут я навчилась, що Життя – це і є мистецтво і обов’язок кожного – дати собі хоча б маленький шанс проявити свої дитячі починання, хоча б трошечки; для себе купити фарби і папір, наприклад, або просто взяти і згадати страшні і занудні уроки фортепіано чи бандури і спробувати ще раз. Просто відв’язати свою фантазію і уяву з прив’зу, а з ними і серце. Це нормально, бо це така ж частина нас, як і наш високий професіоналізм, наше знання іноземних мов чи спортивні здобутки.
Я побачила як це, коли люди не бояться робити що їм подобається, знаходять в цьому однодумців і не думають про оцінку оточуючих.
Коли робиш це з душі, то відчуваєш мистецтво в кожному дні, в кожному другові і в кожному своєму ‘шедеврі’
Ціль всього цього – кайф від процесу прояву твоєї сутності.
Мій мудрий друг Картун, що грає дивну імпровізуючу музику, що навіть запису не можна зробити, бо щоразу виходять різні мелодії, якщо це можна назвати мелодіями) Такий собі хаос звуків:)
Але він знайшов себе в цьому і тому
ORA POPO
(в перекладі з індонезійської – no problem).
Читайте також
Майстер-класи, що допоможуть пережити війну